Бошки марихуана Bruce Banner Краснодар

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Алеее, братишки и сестренки! Давайте я вам расскажу свою прёмную историю, самую сокровенную и безбашенную. Устроитесь поудобнее! Вот так вот получилось, что я с друзьями решился расколбаситься и посмотреть на мир под новым углом. Закладки говорят много, но я выбрал шишки марихуаны. Легально или нет - совсем не важно для меня и моей дружины, ведь у нас всё, как в песне - "нам и так хорошо".

Ещё мы закупились помазухой, чтобы добавить небольшую изюминку нашему увлекательному путешествию. Теперь никакие ушибленные и вялые взгляды не помешают нам быть настоящими грозными воинами ночи! И чтобы создать правильную атмосферу, мы взяли с собой топор. Нет-нет, не для нападений на мимо проходящих, а для нашей особой охоты.

Ночь стала нашим союзником. Мы чувствовали себя настоящими индейцами, готовыми выйти на охоту. Мы с любопытством погрузились в безумный круговорот наших фантазий и независимости.

Наш путь вел нас к пруду, где обитали многочисленные утки. Зачем нам больше, спросите вы? А мы вам скажем - просто ради адреналина и приключений!

Наши сердца забилось быстрее, как только мы приблизились к воде. Макаронный месяц пролил свет на наше искусство и облагородил наши пальцы. Страсть к приключениям заставила нас смело ступить на охотничью тропу.

Мы затаились в зарослях, чтобы не быть замеченными. Откуда-то издалека доносился запах спелой марихуаны. И нет, это был не запах наших шишек, а всего лишь приятный бонус нашей ночной охоты.

И вот они - утки! Наша добыча! Наши глаза загорелись, словно вспышка попперса, когда мы увидели их. Плавающие птицы, не подозревающие о том, что мы уже совсем близко.

Гопник 1: Да пошли их форсить, братаны!	Гопник 2: Да, хала нужны, но наши удары точны.
Гопник 3: Завтра будем гулять на них, как на бойцов ММА!	Гопник 4: Да ладно, ребята, не забываем о своей безопасности!

Мы аккуратно приближались к нашей цели, готовые овладеть всеми утками. Мы были настолько сконцентрированы, что сами ощущали себя частью природы. Или просто вызывающими звуками и запахами.

Гопник 5: Ох уж эти малявки! Вот видишь, там одна утка вылетела?

Гопник 6: Да, она как белая точка на черном фоне!

И тут случилось что-то неожиданное - полицейский патруль! Как же нам не везло в этот момент, но мы не падаем духом! Больше живем, больше получаем!

Мы спрятались в безопасности, чтобы не попасть в беду. Но топор, наш верный друг, все ещё был с нами.

Гопник 4: Да, братцы, сегодня наши утки разлетелись как осиновые стрелы!

Гопник 7: Мы не пустим понапрасну свои закладки! Пока они нас не достанут, мы будем продвигать нашу свободу!

Но хоть наша охота и не удалась, мы не оставляем свою мечту. Мы продолжаем идти своим путем, пусть это будет выбивать нас из колеи, но мы будем верны своим идеалам.

Итак, братишки и сестренки! Будьте смелыми и безграничными в своих поисках, но не забывайте о безопасности и здравом смысле! Да прибудет с вами сила шишек!